ТАНЦЮРИ́СТ, а, ч.

1. Той, хто бере участь у танці, у танцях. Кармелюк, захоплений, слідкує за танком, піддає танцюристам та музикам охоти (Вас., III, 1960, 190); Вихором мчали по колу танцюристи, пускаючи по вітру чуприни і віддираючи веселого буйного гопака (Тулуб, Людолови, І, 1956, 458).

2. Той, хто вміє та любить танцювати; аматор танців. Він мав славу видатного танцюриста (Трубл., Мандр., 1938, 6); 26 областей України послали на республіканський фестиваль більше п’яти тисяч кращих своїх співаків, танцюристів, музикантів (Рад. Укр., 25.V 1957, 1).

3. Той, хто постійно або професійно займається танцями. Скоморохи, музиканти, танцюристи, акробати й фокусники були дуже характерним явищем давньоруського життя (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 524); Мене [А. Бучму] було прийнято до львівського театру.. як хориста і танцюриста (З глибин душі, 1959, 7);// Артист балету. За останні роки на українській сцені з’явилося чимало талановитих балерин і танцюристів (Мист., 4, 1965, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 36.