ТАНЦЮ́ЛЬКИ, льок, мн. (одн. танцю́лька, и, ж.), зневажл. Вечірка з танцями. — Ну, що можна засвоїти за два вечори, коли весь семестр його тягло на танцюльки (Ю. Бедзик, Альма-матер, 1964, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 36.