ТА́НКОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до танк¹. Хоч немало бійців полягло від танкового вогню.., артилеристи знищили ще шість танків і цим врятували фланг (Довж., І, 1958, 286); Чути гудіння танкового мотора (Собко, П’єси, 1958, 62); // Оснащений танками; який складається з танків. Коли танкова колона на хвилину чомусь спинилася, я непомітно видерся на броню величезного танка (Сміл., Сашко, 1954, 207); Танкові війська; Танковий корпус; // Який виробляє танки. Танкова промисловість; // Признач. для виробництва танків. Танкова сталь; // Який здійснюється за допомогою танків. Про можливість танкової атаки на плацдарм бійці були попереджені заздалегідь (Гончар, II, 1959, 375); Танковий бій мій генерал провадить на скаженому темпі (Ю. Янов., І, 1958, 341).

2. Який готує танкістів. Танкове училище.

ТА́НКОВИ́Й, о́ва́, о́ве́. Прикм. до тано́к. Танкова гра; Танкові рухи; // Власт. танкові. Покута не переставав молитися. Але щодалі поклони його все більше й більше наближалися до танкового ритму (Панч, Гомон. Україна, 1954, 100); // Признач. для танку. Танкова музика.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 34.