ТАНЕ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до тане́чний. —Чужинко, не дивись! Засиплю очі! — І заздро загорнув Хамсін полою усіх своїх танечниць (Л. Укр., І, 1951, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 33.

Танечниця, ці, ж. Танцорка. Лядаякій танечниці і фартух на заваді. Чуб. І. 297.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 246.