ТАМО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до тамува́ти. Лишившись на сцені сама, весь тамований при людях біль вкладає Аза-Заньковецька в свій монолог (Минуле укр. театру, 1953, 116).

2. у знач. прикм. Стриманий, приглушений.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 31.