ТАЛІ́РКА, и, ж., заст. Тарілка (у 1 знач.). Талірки бувають плиткі, плескаті й глибокі (Сл. Гр.); — З тієї [срібної] талірки нароблено крейцарів, і хто матиме в гаманці хоч один, тому всюди щаститиме (П. Куліш, Вибр., 1969, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 27.

Талірка, ки, ж. = Тарілка. Без ножа і без талірки моє серце крає. Г. Барв. 387. Талірки бувають плитні, плескаті й глибокі. Шейк. Ум. Таліронька, талірочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 245.