ТА́ЛЯР, а, ч. Старовинна срібна монета, що була в обігу в Німеччині, Чехії, Італії та ін., а також на Україні. У туркені у кишені Таляри, дукати (Шевч., І, 1951, 200); Давали Надаремне сто талярів За ведмежу пишну шкуру! (Л. Укр., IV, 1954, 138); Максим Кривоніс уніс до хати торбу з грішми і сказав: — Тут тобі, пане Трохиме, і арабські цехіни,.. биті таляри й червінці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 28.

Таляр, ра, м.

1) Талеръ, серебряная монета въ 75 коп. Гаццук, Укр. аб., 101. Заплатила…. біленькими талярами. Гол. І. 3. У туркені у кишені таляри, дукати. Шевч. Три таляри пропила іще й п’яна не була. Грин. III. 327.

2) Большая пуговица, трехъ дюймовъ въ діаметрѣ, нашиваемая на суконномъ верхѣ мѣховой шапки галицкаго мѣщанина. Гол. Од. 18. Ум. Талярик, таляричок, таляро́к, таляронько, таляро́чок. Грин. III. 261.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 245.

та́ляр (пестливі — таля́рик, таля́рочок) = та́лер — старовинна срібна монета, що була в обігу в Україні. Татарин … Продав сестрицю за таляр, А русу косу — за п’ятак, Білеє личко віддав так (пісня); Заплатила… біленькими талярами (Я. Головацький); У туркені у кишені Таляри, дукати (Т. Шевченко); Ой на ж тобі, старий бондар, Таляриків бочку (пісня); Брязнули талярочки на столі, Тупнули козаченьки на дворі, Полинули лебедочки на ріки, Розчесали русу косу навіки (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 590.