ТА́ЛИЙ, а, е. Який трохи розтанув під впливом тепла; не мерзлий. Калюжки, що звечора позамерзали, одтали, тихо вода дзюрчить поміж талим снігом (Мирний, III, 1954, 61); Кардаш.. глибоко вдихнув вологе повітря, напоєне гострими пахощами талої землі (Жур., Вечір.., 1958, 31); // Такий, який буває під час танення снігу, льоду; насичений вологою. Земля розмерзається, і талий винний дух полів.. уже виразно чується в повітрі (Гончар, II, 1959, 39).
Та́ла вода́ — вода, що утворилася внаслідок танення снігу, льоду. Весна іде. Сніги чорніють; ..скрізь леліють Озера талої води (Стар., Вибр., 1959, 6); Талі й дощові води, де стік їх не регулюється, змивають верхній шар грунту (Ком. Укр., 8, 1966, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 27.