ТАЛА́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Утворювати характерні звуки під час ходіння в розтоптаному або великому взутті. Талапати чоботищами по підлозі; // Іти, тягнучи по дорозі взуття. Чорні, замащені в смолу люди талапають розтоптаними постолами за стадом,.. випасаючи зголоднілою маржиною кожне стебельце придорожнє (Хотк., II, 1966, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 27.

Талапати, паю, єш, гл.

1) Издавать звукъ, какой происходитъ отъ паденія чего-нибудь въ жидкость; плескать чѣмъ нибудь жидкимъ. Шейк.

2) Мутить воду, плескаясь въ ней. Не талапай воду. Шейк.

3) Марать, пачкать грязью или вообще чѣмъ нибудь жидкимъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 244.