ТАЛА́НЛИВИЙ, а, е, розм. Щасливий, удачливий. А та [циганка] йому і почала: «І щасливий, і таланливий, і у щасті, у багатстві поживеш» (Кв.-Осн., II, 1956, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 26.