ТА́ЛА́, та́ли́, ж., рідко. Те саме, що верболі́з. Ростуть над плесом вільхи І гнучка тала (Кост., І, 1967, 63); * У порівн. Висока й гожа, мов тополя, Гнучка, як восени тала, Ти серед пишного роздолля До мене руки простягла (Щог., Поезії, 1958, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 26.