ТАЛ¹, у, ч., рідко. Те саме, що талови́на́.

ТАЛ², у, ч. (Sа1іх репtапdrа L.). Те саме, що верболі́з. Талами вийду понад Уралом На степ широкий (Шевч., II, 1963. 64); З далеких гір потягло вітром — листя талу зашелестіло тихо, сумно (Десняк, II, 1955, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 26.

Тал, лу, м. Проталина. Левч. 132. Талом талуви́ти — ѣхать саньми по протаявшему снѣгу. Левч. 132.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 244.