ТА́КНУТИ¹, ну, неш, док., розм. Однокр. до та́кати¹. — Так чого ж ти мовчала? — Так… — такнула Галинка… (Вишня, І, 1956, 381); Мовчання гнітило, і вона так, аби що сказати: — Кінчили повітку Химці? Тихін хмуро такнув по паузі (Головко, II, 1957, 117).

ТА́КНУТИ², не, док., розм. Однокр. до та́кати³.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 23.

Такнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ такати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 243.