ТА́ЙСТРА, и, ж., діал. Гуцульська торбина, яку носять через плече. Харчі гарненько склала [Парасочка] в писану тайстру, додала чистий шматок сала і, як зачало розвиднятися, пустила чоловіка в дорогу (Стеф., I, 1949, 250); І в кожного, навіть у дітей, через плече писана тайстра (Кучер, Дорога.., 1958, 144); Він [І. Франко] бачив, як на пагорбі крутому Селянський син згинався, як Микула; А другий, тайстру взявши, йшов із дому В Америку чужу (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 17.

Тайстра, ри, ж. Сумка, котомка. Kolb. І. 69. Ум. Тайстерка, тайстронька, тайстрочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 243.

та́йстра (зменшені — тайстри́на, та́йстронька, та́йстрочка) — гуцульська полотняна або повстяна торбина, яку носять через плече. Важка тайстра повна, ще важча порожня (прислів’я); Загусляй ми, гуслярику, як маєш гусляти, А то будеш свої гуслі в тайстрину збирати (коломийка); Радіє сиротина, коли повна тайстрина (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 589.