ТА́ЙНО, розм., рідко. Присл. до та́йний. Десь же беруться й тепер ті робітницькі гурти в російській державі, що ми спогадували! Нехай тим часом вони собі збираються й крадькома, — перше буде тайно, а потім буде явно (Л. Укр., VIII, 1965, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 17.