ТАЙГО́ВИЙ, а, е. Прикм. до тайга́. Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою (Довж., І, 1958, 120); У тайгових нетрях, у заполярній темряві.. виростають з фантастичною швидкістю великі міста (Рад. Укр., 17.Х 1957, 1); // Який знаходиться, розташований у тайзі. Тайгові промисли; // Який водиться в тайзі, живе або росте в ній. Іван Іванович полював на колонків, борсука, білку та іншу дрібну тайгову дичину (Довж., І, 1958, 109); Тайгові рослини; // Власт. для тайги. Тайгова ніч насувалася швидко. Враз упала темрява, чорна, густа (Донч., III, 1956. 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 16.