ТАВРИЧА́НИ, а́н, мн. (одн. таврича́нин, а, ч.; таврича́нка, и, ж.). Мешканці колишньої Таврії й Таврійської губернії, тепер — Кримського півострова й прилеглих до нього районів Херсонської та Запорізької областей. За рішенням херсонських властей і за бажанням самих тавричан загін незабаром було перейменовано в Перший Таврійський революційний полк (Гончар, II, 1959, 102); Культурно, заможно живуть наші колгоспники, як і всі мої земляки — тавричани (Рад. Укр., 4.IV 1971, 3); Веселу пісню тавричанки Узбережний заховав вишняк (Мас., Сорок.., 1957, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 12.