СІРІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до сірі́ти. Перехрест підвівся з ліжка.. Потім різко ступав до силуета в сіріючому світанні (Ле, В снопі.., 1960, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 230.