СІРЯЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до сіря́к. Дівча в сірячку — Сухорляве, бліде, Картоплину сипку Хапко в ротик кладе (Гойда, Сонце.., 1951, 84); Він взув свої нерозлучні ходаки, підв’язав холоші, сірячок на плечі.., і з Голої гори за ним тільки смуга лягла (Чорн., Визвол. земля, 1950, 151); Надів куркуль сірячок,— вдає, що він біднячок (Укр.. присл.., 1955, 353); Охало село в захопленні від його упертості — гулом ревло: — Молодця Казанок! От тобі й «сірячок-мужичок"! (Крот., Сини.., 1948, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 233.