СІРЯ́К, а́, ч.

1. Старовинний верхній довгополий одяг із грубого сукна. Парубки в нових лейбиках.. Одна тільки похмура Степанова постать у сірому лихенькому сіряку псувала ту веселу картину (Дн. Чайка, Тв., 1960, 39); Убрав Василь чорний сіряк, чорні рукавиці (Коломийки, 1969, 54); Вся площа була повна людських голів, подертих кожухів, сіряків, кирей… (Сміл., Крила, 1954, 47).

◊ [Са́ме так], як в сіряку́ (в сіряка́х), жарт.— тепло, добре. Ні холодно було, ні душно, А саме так, як в сіряках, І весело і так не скучно, На великодних як святках (Котл., І, 1952, 150); Ні холодно, ні душно: як на святках у сіряках (Номис, 1864, № 620).

2. зневажл., дорев. Незаможна людина; бідняк. — Чи ти не сказилась? — визвірився на кохану панночку цей сіряк (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 370); // Неосвічена, некультурна людина з низів. Нехай би вже були непевні Які вельможі просвіщенні: То і не жаль було б; чи так? А то сірісінький сіряк Отак лютує (Шевч., II, 1953, 51);— Вірите, сам я іноді дивуюся, за що мене панич так виділяв з-поміж інших прикажчиків. Що йому, здавалося б, із Савки Гаркуші, з оцього гречкосія, сіряка, що дьогтем пахне, що реверансів не вміє? Одначе цінує, тримає на виду… (Гончар, І, 1959, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 232.

Сіряк, ка, м.

1) Верхняя теплая одежда изъ толстаго сѣраго сукна. Чуб. VII. 421. Ні холодно, ні душно: як на святках у сіряках. Ном. № 620. Прощайте тепер, пани, поскидайте жупани, повдягайте сіряки, бо не ваші мужики. Грин. III. 640.

2) Мужикъ. Сам крепак, неодукований сіряк. Шевч. 513. Ум. Сірячо́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 128.

сіря́к = сірячи́на —

1) (зменшено-пестливе — сірячо́к) старовинний верхній довгополий одяг із грубого сукна (звичайно у бідних людей); кобеня́к (див.) із сірого сукна; символ незаможності, низького соціального стану, див. у Т. Шевченка: «Сам — кріпак, неодукований сіряк». Ні холодно, ні душно: як на святках у сіряках (М. Номис); Прощайте тепер, пани, поскидайте жупани, повдягайте сіряки, бо не ваші мужики (Б. Грінченко);

2) тільки сірячи́на (зменшено-пестливе — сірячи́нка) — благенький, поношений сіряк, а також домоткане грубе нефарбоване сукно. Сусідоньки в кармазині, а ти, мати, в сірячині (М. Максимович); Я постелю сірячину, а в голову кулачину (П. Чубинський); Ліпше моя сірячина, як чужая сурдутина (І. Франко); Ходив же я в чумарочці, тепер в сірячинці (Б. Грінченко);

3) тільки сіря́к — про незаможну людину, бідняка, а також, неосвічену людину з низів (також зневажливо). А то сірісінький сіряк тихо лютує (Т. Шевченко);

4) сірячко́ва шля́хта див. шля́хта2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 544.