СІРЯ́ВИЙ, а, е. З сірим відтінком, трохи сірий; сіруватий. Я вийшла в сад на привітання дня… Ще спала челядь. Над ставком, лугами сірява мла стелилася клубками,… (У. Кравч., Вибр., 1958, 163); Не курить сірявий пил уздовж доріг, в небі місяця блідий проглянув ріг (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 232.