СІРЧИ́СТИЙ, а, е.

1. Який містить у собі сірку. Сірчисті добрива.

2. Який містить у своєму хімічному складі сірку з певною кількістю кисню.

∆ Сірчи́ста кислота́ — слабка двоосновна кислота; сульфітна кислота. Сірчистий газ розчиняється у воді і, сполучаючись з нею, утворює сірчисту кислоту (Уроки.. хіміка, 1956, 86); Сірчи́стий ангідри́д — сполука сірки з киснем (SO2); двоокис сірки; сірчистий газ.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 232.