СІРОМА́ШНИЙ, а, е. Нещасний, безталанний; бідолашний. Панові слова аж у піт кинули сіромашного Дейнеку (Добр., Ол. солдатики, 1961, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 232.

Сіромашний, а, е. Горемычный. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. МПр. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 128.