СІПОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр. Підсил. до сіпну́тися. Сіпонувся Охрім в постелі І зітхнув (Вирган, В розп. літа, 1959, 63); Перелякалась [качка] і сіпонулась од них… (Вишня, II, 1956, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 229.