СІ́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. і неперех. Тягнути рвучкими, різкими рухами; смикати. Три молодиці вчепилися до кочерги та до деркача, кричали, тяглись, сіпали ті причандали на всі боки (Н.-Лев., II, 1956, 358); Буйвол сіпає каруцу, вона скрипить і котиться по замерзлих грудках дороги (Чаб., Балкан. весна, 1960, 87); У коридорі почулися кроки. Ідуть сюди. Ось уже біля дверей… Хтось сіпав за ручку (Хижняк, Тамара, 1959, 118); Чоловіки обступають коня.., заглядають у зуби, сіпають за гриву, гладять по шиї (Тют., Вир, 1964, 70); // Термосити когось, привертаючи увагу. — Тату, я їсти хочу! — тихенько промовила Одарка, сіпаючи батька за рукав (Гр., І, 1963, 278); Його сіпають за плисовий френч товариші, але він на них не зважає (Шиян, Партиз. край, 1946, 89); Обступили [черниці] Ларивона. Сіпають, шарпають, плачуть (М. Куліш, П’єси, 1960, 30).
◊ Біс сі́пає за язи́к кого — комусь нестерпно хочеться сказати щось, хтось не стримується від зайвих слів. — Пробачте, що… — Пробачаю,— задавнений біс сіпає вчителя за язик,-— що зробиш: вдача (Стельмах, І, 1962, 250); Сі́пати за по́ли кого — те саме, що Сми́кати за по́ли (див. пола́). [Коренев:] О, ви ще в інституті, На кафедрі, пояснювали нам Конструкції, немов читали вірші. [Панащенко:] А ви, юначе, в ті часи мене За поли сіпали і з-під небес Тягли на грішну землю (Дмит., Драм. тв., 1958, 354).
2. неперех., чим. Робити різкий рух якоюсь частиною тіла. Сіпати головою.
3. перех., перен., розм. Настирливо турбувати; надмірно хвилювати, тривожити кого-небудь. Доярки.. сіпали його [ветфельдшера] на всі боки (Добр., Тече річка.., 1961, 195).
4. перех. Викликати судорожне тремтіння. Підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка… (Мирний, III, 1954, 241); Катрині губи вже сіпала нервова дрож, а в грудях шуміла буря (Гур., Новели, 1951, 49); // безос. Завідувач увійшов блідий. Йому сіпало щоки. — Карету! — Хлопці вже подалися в аптеку дзвонити (Мик., Повісті.., 1956, 91); // безос. Пульсуючи, тремтячи, поколюючи і т. ін., викликати болісне відчуття. Сухе тіло його ще дужче розгорялося; очі застилало заволокою; у висках — сіпало (Мирний, І, 1954, 325); [Берест:] Гуля.. Ой!.. [Марія Тарасівна:] А що воно,— сіпає?.. [Берест:] Сіпає, шарпає, смикає, закручує так, що дихати не можна (Корн., І, 1955, 92).
Аж [за] жи́жки сі́па (сі́пало) кого, у кого, безос.— те саме, що Аж жи́жки́ трясу́ться (тру́сяться, труси́лися, затруси́лися, задрижа́ли) (див. жи́жки́). Пішли [дід з Іваном].. прямо за пасіку, лісом. Мене, малого, аж за жижки сіпа побігти навзірці за ними та раз — у лісі темно — страшно, а вдруге — мати сама у хаті (Мирний, І, 1954, 188); У Проценка аж жижки під ногами сіпало; а перед очима розвернувся рівний та чистий двір, а посеред нього — весілля… (Мирний, III, 1954, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 228.