СІ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. сі́пати. Нервовий тик дошкуляв йому на кожному кроці. При чужих він раз по раз, щоб приховати те сіпання, затуляв лице рукою (Рибак, Помилка.., 1956, 41); Я вже рада, що хоч Оксана з своєю гімназією одчепиться, .. менше того сіпання буде з конками, сніданнями (Л. Укр., V, 1956, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 228.