СІНОКОСА́РКА, и, ж. Сільськогосподарська машина для косіння трави; косарка. Гаріфулін привіз багато новин. Він був у колгоспі, бачив сінокосарку (Донч., І, 1956, 135); Трави на сіно збирали сінокосаркою у фазі початку цвітіння бобового компонента (Колг. Укр., 8, 1956, 14); Застосування на скошуванні гороху переустаткованої однобрусної сінокосарки скорочує затрати праці порівняно з ручним косінням у 15 — 16 раз (Рад. Укр., 2.II 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 227.