СІНОЖА́ТТЯ, я, с., рідко. Те саме, що сіножа́ть 2. На незорюваних пасовищах і сіножаттях треба рішуче боротися проти ховрахів, які найбільше пошкоджують ці угіддя (Вісник АН, 11, 1953, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 226.

Сіножаття, тя, с. = Сіножать. Мав же я поле, мав же я сіножаття. Грин. III. 287.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 127.