СІНОЖА́ТКА, и, ж., рідко. Те саме, що сіножа́ть 2. Куплю тобі хатку, Іще й сіножатку, І ставок, і млинок, І вишневенький садок! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 145); Скаже було Хома: — Семене, вийди завтра на мою сіножатку підтяти там троха трави, твоя вже покошена! — Та чому не вийти? Вийду! — говорю (Фр., І, 1955, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 226.