СІМРЯ́ГА, и, ж., заст. Те саме, що семиря́га. Які ж вони пани? Що вбогих сімряг і товстих сорочок не носять? Тепер ти вже й сама міркуєш, що не то пан, хто хорошу одежу на собі мав (П. Куліш, Вибр., 1969, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 224.

Сімряга, ги, ж. = Семеряга. Вийду я за ворота, надіну сімрягу. Чуб. V. 4 50. Ум. Сімряжка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 127.

сімря́га див. семиря́га.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 543.