СІМЕНО́, а́, с., розм. Зерно для посіву. — Поки ми з старою помремо, ори собі, сій своїм сімено́м, жни, коси, а мені звези в тік половину хліба..,— сказав дід Грицай (Н.-Лев., IV, 1956, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 223.

Сімено, на, с. Множ. ч. не имѣетъ. Сѣмя на посѣвъ (зерноваго хлѣба). Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 126.