СІ́М’ЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до сі́м’я 1, 2. Чого цвірінькаєш..? …Що заманулося, чого ти не попросиш, Чи сім’ячка, прісця, пшінця, чи то крупів,— Всього ти в кліточці.. маєш.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 79); [2-га молодиця:] А так вже: яка мати, така дочка! [1-а молодиця:] Яке сім’ячко, таке й зіллячко!.. (Кроп., І, 1958, 483); — Ось воно, сім’ячко. Чи ж думало ти, що потрапиш до Івана Володимировича, принесеш свою таємницю? Ну, рости (Довж., І, 1958, 419).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 225.