СІМ’ЯНИ́СТИЙ², а, е, розм. Який дає багато насіння.

СІМ’ЯНИ́СТИЙ², а, е, розм., рідко. Який має велику сім’ю (у 1 знач.). — Їх батько дуже сім’янистий: в його п’ять дочок (Н.-Лев., IV, 1956, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 225.

I. Сім’янистий, а, е. = Сем’янистий. Як сім’янистому чоловікові, то й нічого, як наняты десятин з десяток, бо є кому робити, а вже одному душею — шкода. Лебед. у.

II. Сім’янистий, а, е. Обильный сѣменами.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 127.