Про УКРЛІТ.ORG

сім'я

СІ́М’Я, сі́м’я і сі́мені, с.

1. Те саме, що насі́ння. Буває, що повертається й холод, дуже небезпечний для зеленої парості. Та здебільшого в травні земля вже достатньо прогрівається і чекає тільки вологи й благотворного сімені (Наука.., 5, 1971, 60); І приснилося жінці, що в її городчику виросла ружа. Та коби ружу зірвала і з ружі сім’я з’їла, то були б у неї діти (Калин, Закарп. казки, 1955, 22); Сімена спільності Й згоди зійшли (Фр., XIII, 1954, 156); — От злоязичне сім’я, ще патякає! — дядько Трохим посварився кулаком циганові в спину (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 81); * Образно. Ксеня, викапана донька її, з чорним сім’ям на щоці, дивилася з паперу на свою маму, задиристо й насмішкувато зморщивши тонкі губи (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 173).

∆ Цитва́рне сі́м’я див. цитва́рний.

◊ Кропи́в’яне сі́м’я див. кропи́в’яний; Кропи́в’яним сі́м’ям заси́пати див. кропи́в’яний.

2. Насіння конопель. Я посипав в клітку сім’я, Воду наливав; Але змерз маленький чижик І співать не став (Щог., Поезії, 1958, 371).

3. Те саме, що спе́рма. Дуже цікавою і цінною особливістю штучного запліднення є можливість добре зберігати сім’я поза організмом і перевозити його на велику віддаль (Наука.., 10, 1956, 19); Треба планувати створення міжколгоспних пунктів штучного осіменіння, а також транспортування на племферми колгоспів сім’я кращих плідників, які належать племрадгоспам (Соц. твар., 7, 1956, 43).

СІМ’Я́, ї, ж.

1. Група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; родина. — Ми були кріпаки. Нас небагато було: батько, мати та я — от і вся сім’я (Мирний, III, 1954, 162); Тут ось біля хати — уся моя сім’я: бабуся, мама й тато, два братики та я (Забіла, Одна сім’я, 1950, 42); Сім’я в нашому суспільстві — це первісний осередок багатогранних людських відносин — господарських, моральних, духовно-психологічних, естетичних. І, звичайно, виховних (Рад. Укр., 11.I 1969, 4); * У порівн. Бригада моя — як дружна сім’я (Укр.. присл.., 1955, 359); Полк давно став для них рідним, і вони трималися в ньому невимушено, як у сім’ї (Гончар, III, 1959, 18).

2. кого або з означ., перен. Група людей, народів, націй, згуртованих дружбою, спільною діяльністю, спільними інтересами; родина. Отак німота запалила Велику хату. І сім’ю, Сім’ю слов’ян [слов’ян] роз’єдинила [роз’єднала] І тихо, тихо упустила Усобищ лютую змію (Шевч., І, 1963, 260); У великій сім’ї радянських фізиків, які забезпечили прогрес цієї галузі науки в нашій країні, почесне місце займають вчені Радянської України (Наука.., 12, 1957, 13); Що там таке? Сміються всі: «Знов над верстатом Зоз дрімає…» Шумить учнівськая сім’я… «От соня», думаю і я (Сос., II, 1958, 372); Соціалістична власність, що здобула перемогу в СРСР, об’єднує, згуртовує весь радянський народ в дружну сім’ю будівників комунізму (Ком. Укр., 9, 1961, 30); Радянський Союз розв’язує завдання комуністичного будівництва не один, а в братерській сім’ї соціалістичних країн (Програма КПРС, 1961, 16); // у знач. присл. сім’є́ю. Дружно, згуртовано. Живуть наші друзі Сім’єю одною: Казах, українець, ойрот (Бойко, Про 17 літ, 1958, 9); Це в Горнах було, під Москвою. Як занедужав Ілліч, Сім’єю ішли трудовою Зустрітися з ним віч-на-віч (Ющ., Люди.., 1959, 18).

3. Група тварин, птахів, що складається з самця, однієї або кількох самиць та малят. Голосна сім’я пташина Заспівала в скритих гніздах (Л. Укр., IV, 1954, 176); У стрімких горах, де поросла кедрина, Стрічає клекотом мене сім’я орлина (Рильський, І, 1960, 266); // Окрема група бджіл, що складається з робочих бджіл, матки і трутнів; рій. Вулик «ЖК» забезпечує прискорене розмноження бджолиних сімей (Хлібороб Укр., 12, 1964, 23); В одному з вуликів він обережно відкрив боковий щит, і за склом ми побачили .. бджолину сім’ю (Веч. Київ, 14.XI 1967, 3); // Група рослин одного виду, що ростуть поруч і часто мають спільні коріння чи грибницю. За рік по тому ж лісі ви ідете — І бачите, що пагінці нові Над стовбурами зносяться старими, І вірите, що в гущі лісовій Сім’я дерев нелісових [яблунь, груш] ростиме (Рильський, III, 1961, 204); Невідомий повертав в далекі поля, а Бараболя, провівши його звуженими очима, вкочується в гайок і відразу нападає на точену сім’ю польських грибів (Стельмах, II, 1962, 222); // перен. Сукупність однорідних, подібних між собою предметів, явищ. Всю численну сім’ю струмків вбирає в себе оцей могутній бурхливий потік, що мчиться звисока, десь із-за хмар (Гончар, Дорога.., 1953, 57); Рівнянням сім’ї плоских ліній називається рівняння між двома поточними координатами, що залежить від деякого числа довільних параметрів (Курс мат. анал., II, 1956, 98).

4. лінгв. Група споріднених мов, об’єднаних спільністю походження. Українська мова, разом з російською і білоруською, належить до східної галузі слов’янської групи індоєвропейської сім’ї мов (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 224.

сім’я́ (зменшене та іронічне — сіме́йка) = сіме́йство — група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом (див. ще во́гнище, роди́на. Нащо кращий скарб, коли в сім’їлад (приказка); Сім ’я міцна — горе плаче (приказка); В болоті не без чорта — в сім ї не без п’яниці (М. Номис); Тут ось біля хати — уся моя сім’я: бабуся, мама й тато, два братики та я (Н. Забіла); Голова сімейства — чоловік, а як піддасися жінці, то не проси у Бога здоров’я (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 543.

вгору