СІЛЬЦЯ́, і́, ж. Пестл. до сіль 1. Хоч потім косарі, зійшовшись на обід, і казали, що каша з сільцею, та Одарка не чула (Мирний, III, 1954, 355).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 222.