СІЛЬБУДИ́НОК, нку, ч. Те саме, що сільбу́д. Завідувач сільбудинку, обережно вживаючи театральної термінології, розповідав Рідкодубові про п’єси, що він хотів поставати їх силами свого драмгуртка (Кир., Вибр., 1960, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 220.