СІДУ́ХА, и, ж., діал. Торговка, перекупка. Ломицький вглядів на тротуарі Дерибасовської [Дерибасівської] улиці сідух з квітками та букетиками. Він скочив з дрожки і купив гарненький букет для Марусі (Н.-Лев., VI, 1966, 74); — Та хрін тепер найдешевший! — Мужик йому каже: — За копійку цілу в’язку Сідуха нав’яже! (Рудан., Тв., 1956, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 215.