СІВ, у, рідко,

1. Те саме, що сівба́.

2. Те саме, що схо́ди¹. Паром, як морем, покриється балка: Сівом одягнеться лан (Щог., Поезії, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 211.

Сів, ву, м. Сѣвъ, посѣвъ. Сіє, сіє, сіва не доходить, дівчинонька з обідом приходить. Мет. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 124.