СЮРЧО́К, чка́, ч. Те саме, що свисто́к. Злітав у голубе небо густий дим з паровоза, тихо сюрчав сюрчок стрілочника (Десняк, Десну.., 1949, 386); Переможець [клоун], гордо позираючи на глядачів, пішов з арени. Переможений вийняв з кишені міліцейський сюрчок і засюрчав (Донч., VI, 1957, 432); Ходимо ми з Соломією попід тим дротом, як приречені. Хоч би ж харчі якось передать… Аж чую сюрчки, собачу гавкотню і крики (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 909.