СЮРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сюркота́ти і звуки, утворювані цією дією. Табір окутається сном, чути буде тільки сюркотання коників у зоряних просторах теплої степової ночі (Гончар, Тронка, 1963, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 908.