СЮЗЕРЕ́Н, а, ч.

1. За часів феодалізму в Західній Європі — великий феодал-сеньйор, що був господарем над васалами. Чемно вклонившись, він схилив коліно перед своїм сюзереном і побожно припав до його руки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 272); Виходячи з своїх особистих інтересів, Вишневецький досить часто міняв сюзеренів і легко переходив то під владу польського короля, то під владу російського царя (Наука.., 8, 1967, 46).

2. У міжнародному праві — держава, стосовно до якої інші перебувають у васальній залежності.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 908.