СЮЖЕ́ТИК, у, ч., зневажл. Те саме, що сюже́т. Кволі, спрощені сюжетики (а навіть вони є не в усіх віршах) нічого, крім шкоди, не можуть принести поезїі для дітей (Літ. газ., 15.XII 1959, 2); Кожної зустрічі Олесь Васильович, лукаво мружачись, запитував: — Ну як, є сюжетик? (Донч., VI, 1957, 621).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 907.