СЮДО́Ю, присл., розм.
1. Цією дорогою, цим шляхом; у цьому напрямку. [Гострохвостий:] Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (Н.-Лев., IX, 1967, 240); — Сюдою ближче, Ірцю, — вказала рукою Лаура (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 196).
Тудо́ю й сюдо́ю див. тудо́ю.
2. У місце, назване раніше або відоме з наявної ситуації. — Розстріляли, сучі сини. Ось, бачите, дірка. Сюдою увійшла [куля], а сюдою ось вийшла (Довж., І, 1958, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 907.