СЮДИ́, присл.
1. У місце, вказане, назване раніше або відоме з наявної ситуації; протилежне туди. Черемош простягся в долині, як срібна нитка, і шум його сюди не доходив (Коцюб., II, 1955, 317); Надійшла сюди раптом левиця, Паща якої запінена й в крові волів, що загризла (Зеров, Вибр., 1966, 322); Мільйони овець ходять щоліта полонинами Чорногори, а сюди не зайшла, мабуть, ні одна (Хотк., II, 1966, 272); Вони [вітри] через вершини гір прориваються сюди зі сходу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6); // Уживається в прямій мові при вираженні прохання, наказу підійти, наблизитися куди-небудь, до когось, подати що-небудь, подивитися на щось і т. ін. — Ходи сюди, не лякайся… Вийди, Катре, з хати: Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Шевч., І, 1963, 322); [Xрапко:] Глянь, лиш, сюди. (Відсува ящик і показує гроші ) (Мирний, V, 1955, 140); — Шинкарю! давай лишень сюди дорогого вина! — крикнув Задерихвіст, сідаючи на лаву (Н.-Лев., II, 1956, 232); Зневажливо хитнув [становий] головою. — Стати сюди ближче! — Цигуля підійшов ближче (Головко, II, 1957, 344); — А йди сюди, Миколко! — сказала мати (Багмут, Опов., 1959, 3); // Уживається як заклик, запрошення підійти, наблизитися. Турн.. Сам, як опарений, кричав: — Сюди, трусливії Троянці, На бой [бій], шкодливії поганці! Зарились в землю, мов кроти (Котл., І, 1952, 215); [Ключар (до Нартала):] Ага, ти сам не встанеш. Гей, вартові, сюди! (Л. Укр., II, 1951, 503); Кожному.. кричали [крамарки] одна перед другою: сюди-сюди (Мирний, І, 1954, 45).
[І] туди́ і сюди́; То туди́, то сюди́; Туди́, сюди́ див. туди́; Ні туди́, ні сюди́ див. туди́.
2. Уживається при вказівці на приналежність або відношення кого-, чого-небудь до того, що названо раніше або відомо з наявної ситуації. — Тисяча вагонів набереться! Зваж, скільки сюди лісу пішло та скільки теслярів працювало, щоб все це нам зготувати (Гончар, III, 1959, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 907.