СЬОРБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, розм. Підсил. до сьорбну́ти. Циган з великої жадібки сьорбонув шевського квасу (Номис, 1864, № 933).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 916.