СЬОГОЧА́СНИЙ, а, е. Який існує, відбувається в сучасний період, стосується сучасного періоду; сучасний, нинішній. — Ох! Сьогочасне лихо — то справжнє лихо! — метаючись на всі боки, вигукував дід Улас (Мирний, IV, 1955, 258); Ми разом дивимось на місто в найурочистішу хвилину, коли глибоко і хвилююче ясно почуваєш велич його минулих і сьогочасних днів (Сміл., Сад, 1952, 64); Урочистий настрій охоплював його, і чим вище сходив Тарас на гору, тим далі, десь позаду, лишалися сьогочасні турботи, все буденне (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 203); Творчість Миколи Бажана — то ціла епоха в сьогочасній українській літературі (Літ. Укр., 4.Х 1974, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 914.