СЬОГОСВІ́ТНІЙ, я, є, розм. Стос. до землі як місця життя та діяльності людини: земний. Люди ті проти місяця були неначе аж прозорі, наче білим туманом повиті, ніби на березі блукали якісь тіні не сьогосвітні (Н.-Лев., І, 1956, 54); Я забув і сьогосвітнє, і тогосвітнєє життя: Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я (Крим., Вибр., 1965, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 914.