СХРУ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. З’їсти щось із хрускотом. Грізно цар ревів і тупав, Був би Лиса з кістьми схрупав, Якби мав його в руках (Фр., XII, 1953, 27).

2. кого, перен. Замучити доріканням, лайкою, створивши нестерпні умови життя. З’їли хлопця, схрупали з душею! (Л. Укр., V, 1956, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 905.