СХРУ́МАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. З’їсти щось із хрумкотом. Причепиться [Харитина] до Мотрі, чого вона така біла: — Що це ви, кумо, чи крейдою, чи борошном притрушуєтесь? ..Як би хто замість сахару не схрумав, бо як біле, то й солодке! (Григ., Вибр., 1959, 259); Зварилась дрохва.. Безбородий дрохву тую схрумав (Нех., Казки.., 1958, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 904.