СХРОН, у, ч., розм. Те саме, що схов 2, 3. Як раптово, як страшно перевернулося догори дном її життя! Вже три тижні сиділа жінка в лісі, в схроні (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 277); [Намісниця:] Надійний схрон є в хаті лісника (Забашта, Пісня.., 1961, 130); — Виходь! Здавайся! — гукав у схрон Яремчук. З ями ніхто не відповідав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 419).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 904.